ДЕЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МЮЗИКЛУ ЯК МИСТЕЦТВА І ГАЛУЗІ ШОУ-ІНДУСТРІЇ

МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО © Зайцева І.Є., 2017

УДК 792.57 ДЕЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МЮЗИКЛУ ЯК МИСТЕЦТВА І ГАЛУЗІ ШОУ-ІНДУСТРІЇ

Зайцева І.Є.Київський національний університет культури і мистецтв

Автором розглянуто положення про те, що мюзикл з його художньою мовою відповідає потребам широ-ких глядацьких мас і є найуспішнішим театральним жанром та ризикованим комерційним виробництвом. В українському театральному просторі виявлено декілька основних тенденцій на початку ХХI сторіччя – неготовність вітчизняної публіки до сприймання прокату мюзиклу у формі світової розважальної індустрії; успішний прокат авторських мюзиклів, створених силами театрів, цікавих за формою і змістом, в форматі репертуарного театру; оволодіння новітніми технологіями – крок до популярних сучасних 3D-шоу в жанрі мюзиклу. Для розвитку українського мюзиклу необхідно вирішити низку завдань, зокрема підготовки фахівців найрізноманітніших творчих професій, здатних працювати в жорстких умовах конкуренції; створення умови для прокату вітчизняних мюзиклів у різних регіонах України та за її межами; про-пагування найкращих зразків вітчизняних авторських мюзиклів у СМІ, на сайтах в Інтернеті тощо. Для столиця України на часі відкриття Театру мюзиклу і рок-опери.Ключові слова: перший український мюзикл бродвейського типу, сучасний авторський мюзикл, світова шоу-індустрія.

Постановка проблеми. Полістилістика ху-дожньої культури початку третього тися-чоліття виокремлює одну з актуальних проблем сучасного театру – розширення жанрового діа-пазону. Прагнучи бути загальнодоступним і за-гально зрозумілим, «театр для мас» (за В. Дми-трієвським) шукає сюжети у ритмах побутового танцю, міських піснях. Сьогодні на багатьох те-левізійних каналах триває пошук талановитої молоді, обдарованої виразними вокальними або хореографічними здібностями, акторською ха-ризмою. Таким чином з видовищності та роз-важальності мюзик-хольних шоу, телевізійних ревю викристалізовується популярний тип сце-нічного видовища – мюзикл [5; 7].За останні десятиріччя сформувалося нове покоління глядачів, вихованого під впливом комп’ютерного мислення та культури відеокліпів, художній смак якого «вже не задовольняється кар-тинкою, хай навіть яскравою, а в доповнення до музичного виконання жадає ще й дійство, яке по-вністю отримує у мюзиклі» [9, с. 80]. Це традицій-не американське шоу наприкінці XX – на почат-ку XXI сторіччя завоювало широку популярність серед глядацької аудиторії багатьох європейських країн і перетворилося на ознаку мегаполису. Процес творчого опанування цього найдемакритич-нішого жанру сьогодні став однією з актуальних проблем мистецького життя і в Україні.Специфіку мюзиклу та його різновиду рок-опери розглядали теоретики А. Асаркан, С. Бу-шуєва, Л. Васильєва, Е. Кампус, В. Конен, Т. Ку-дінова, В. Курбанов, М.Тараканов, засновники цих жанрів у вітчизняному театрі, серед яких – С. Бедусенко, О. Злотник, І. Поклад, І. Рибчин-ський, Г. Татарченко. Окремі питання сценічного втілення жанру мюзиклу на українській сце-ні висвітлювали О. Вергеліс [1], С. Манько [8], Г. Конькова [6], О. Стельмашевська [10], Р. Юси-пей [12] та багато інших критиків. Актуальні ас-пекти прокату мюзиклів на зарубіжному кону аналізували відомі продюсери, директори теа-трів, композитори – перед усім це Катерина фон Гечмен-Вальдек [11], О. Вайнштейн [11], М. Гур-віч [11], О. Журбін [3]. Серед українських шоу-менів одним з перших у сфері індустрії розваг прокатом мюзиклу за бродвейськими канонами став займатися С. Герасимов [10] – генеральний директор продюсерського центру «Арт-проект», чий досвід повинен стати предметом подальшо-го професійного вивчення. На наш погляд, більш детального розгляду потребує сучасний етап в опануванні шоу-індустрії з провідним жанром мюзиклом для української глядацької аудиторії.Виділення невирішених раніше частин за-гальної проблеми. Глобальна європейська «шоу-манія» останніх десятиріч відзначилася активним інтересом до мюзиклу як видовищно-розважаль-ного жанру. В українських реаліях в умовах еко-номічного виживання процес зростання конку-рентності театральних колективів пов’язаний зі значними змінами потреб і смаків глядацької ау-диторії. Проблематику сучасного репертуару ви-значає орієнтація широкого загалу публіки, ядром якої є молодь – тенденція до омоложення складу публіки впливає на формування моделі театру. Мюзикл, як відомо, передусім мистецтво моло-дих і адресовано молоді. Художня мова мюзиклу як синтетичного жанру відповідає потребам ши-роких глядацьких мас. Таким чином новий етап в опануванні шоу-індустрії, в якому мюзикл ви-ступає провідним жанром, для українського гля-дача відбувається під впливом певних тенденцій.Отже, метою даної роботи є аналіз тенденцій розвитку вітчизняного мюзиклу як мистецтва і га-лузі розважальної індустрії. Для досягнення даної мети автором були поставлені такі завдання:– виявлення тенденцій розвитку вітчизняногомюзиклу як мистецтва;– виявлення тенденцій розвитку вітчизняногомюзиклу як галузі розважальної індустрії;– прогнозування перспективи подальших шляхів розвитку вітчизняного мюзиклу;– осмислення найважливіших завдань і про-блем, вирішення яких сприятиме художньому збагаченню вітчизняної театральної культури жанром «мюзикл».Виклад основного матеріалу. Зрозуміло, якщо на Заході технологія випуску і прокату мюзиклу ретельно відпрацьована, то вітчизняні продюсе-ри, вивчаючи досвід іноземних колег, тільки опа-новують цю професію.В Україні задоволення потреби публіки у справжньому «мюзикальному дійстві» пер-шим взяв на себе продюсерський центр «Арт-Проект»: народний артист України, композитор О. Злотник, поет О. Вратарьов, заслужений діяч мистецтв України, режисер В. Шулаков, балет-мейстер А. Єрьомін, сценограф В. Одуденко, трупа обдарованої молоді, творчими зусиллями яких за законами світової шоу-індустрії у жов-тні 2003 року було створено перший вітчизняний стаціонарний мюзикл «Екватор». Брав участь в продюсуванні оригінального українського мю-зиклу і американський підприємець Алан Холлі з багатим досвідом роботи в музично-театраль-ному бізнесі на Бродвеї.Сцена оновленого Київського державного теа-тру оперети дала життя цій найдорожчій виста-ві в історії вітчизняного музичного театру. Про-те прокат «Екватора» у репертуарному театрі з багатьох причин був не довгим. Доля мюзиклу складалася не просто: побачити широкому гля-дацькому загалу це шоу видавалося дуже рід-ко, поки в столичному театральному просторі на базі приміщення Будинку культури імені Сер-гія Корольова не з’явився новий Музичний те-атр для прокату мюзиклів під назвою «Екватор». Відкриття цього театру, безумовно, перетвори-лося на подію у мистецькому житті Києва. Про-дюсерський центр закцентував увагу не стільки на комерційному успіху «Екватора», скільки на рівні художнього втілення, розуміючи відпові-дальність перед українською публікою. Як відо-мо, в Україні, як і в Росії, традиції музичного театру були позбавлені чистої розважальності, пов’язані з психологічною, реалістичною школою акторської гри [2]. Таким чином ці давні естетичні засади сформували відповідні погляди і особли-вості сприйняття театру вітчизняним глядачем.Для «Екватора» відбирали трупу з усієї Украї-ни. Через кастинги пройшло понад 1500 виконавців. І вже на прем’єрі молоді митці (випускники та сту-денти мистецьких навчальних закладів, середній вік яких 21 рік) довели свій професійний рівень, демон-струючи високі вокальні здібності, органічну актор-ську гру, пластичність та відчуття ансамблевості. Вражаюча енергетика молодості та краси у поєд-нанні з талантом виконавців стала найкращою ре-кламою захоплюючого видовищного дійства.Завдяки діяльності «Арт-Проекту» укра-їнську публіку чекали відкриття невичерпних можливостей цього унікального жанру. С. Ге-расимов інформував вітчизняного глядача про початок нового проекту «Театральна вітальня». У планах були запрошення найвідоміших світо-вих мюзиклів і створення нових, серед яких мю-зикл для дітей.Український «Екватор», створений за брод-вейськими традиціями функціонування жанру мюзиклу, подивилися більше як 17 тисяч гля-дачів. Проте, як стало зрозуміло вже в першому сезоні 2003–2004 років, західна модель постанов-ки мюзиклу на вітчизняній сцені з різних причин не прищепилася. Капіталовкладення в цей про-ект себе не виправдали. Аналіз рівня культурних потреб населення та стану його сплатоспромож-ності на даному етапі довів, що вони не сприя-ють успішному прокату мюзиклів за західними канонами світової шоу-індустрії на українському кону [12]. Таким чином, подальші творчі плани «Арт-Проекту» реалізувати не вдалося.264МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Задовольнити потребу молодої аудиторії у популярному жанрі традиційно прагнули театри музичної комедії, столична оперета, а часто-густо колективи музично-драматичних театрів. З’явилася низка оригінальних музич-них вистав, серед яких мюзикли «У джазі тіль-ки дівчата» Є. Кулакова (Донецький обласний музично-драматичний театр), «Вогні рампи» Г. Фролова (Київський академічний театр опе-рети), «Романтики» Б. Сегіна (Львівський на-ціональний театрі імені Марії Заньковецької), успішні постановки в Одесі, Харкові та інших містах. Так 2008 року на сцені Національного академічного українського драматичного теа-тру імені Івана Франка відбулося народження мюзиклу «Едит Піаф. Життя в кредит», який став мистецької подією. Автор п’єси та ві-ршів – Ю. Рибчинський, композитор та вико-навиця головної ролі і пісень – молода співачка і актриса театру – Вікторія Васалатій.Постановку здійснив відомий в Україні актор і режисер І. Афанас’єв, якого було запрошено з Америки. Цікаве пластичне вирішення знаного хореографа А. Рубіної – і видовищне, і художньо цілісне. Хореографічні візерунки майстерно вико-нує Київський ансамбль бального танцю (керівник О. Касьянов), який органічно вписався в акторську трупу. В цій виставі, адресованій найрізноманіт-нішій глядацькій аудиторії, образна сценографія талановитого діяча вітчизняного театру В. Козь-менко-Делінде – перекинута Ейфелева вежа – патефонна голка над колом-грамплатівкою, що крутиться в центрі сцени. Голос самої Піаф – це співаюче серце Франції. Вокал Васалатій-Едіт (як і Тетяни Міхіної, ше одної виконавиці головної ролі) – це вищий дар, він живе і розвивається ра-зом з героїнею, яка шукає свій шлях в мистецтві. Вишуканість французького шансону, енергетика, театральність – підкорюють, заохочуючи гляда-чів бути активними співтворцями. Вся глядацька зала перетворюється на місце дії. Актори і пу-бліка – єдиний ансамбль, мета якого – осягнути загадку на ім’я Піаф. Зала підспівує артистам на сцені, сміється і сумує, співчуває і обурюється ра-зом з ними.Дух паризьких вуличок і площ, що колись уперше почули дивовижний голос маленької Едіт, відтворений завдяки сучасному сценічному обладнанню, зокрема світловими й театральними ефектами від LED-stream. Видовищність вар’єте (франківці демонструють готовність до такої сце-нічної естетики), і хвилюючий драматизм непро-стої долі актриси, тема протистояння Смерті, яка хоче відібрати талант – голос, значить відібрати саме життя, і проникливий ліризм мінорної то-нальності сценічної атмосфери, в якій, попри все, лунає мелодія непереможеної людської душі, ви-мальовує незабутній світ цього мюзиклу.Режисеру І. Афанас’єву вдалося створити яскраве сценічне шоу з високою виконавською культурою та глибоким змістом, одна з тем яко-го – митець і його талант, вибір і відповідальність. На прем’єрі 2008 року режисер зазначав, що на сучасному Бродвеї немає колективу за творчим рівнем тотожнього Національному театру імені Івана Франка під орудою художнього керівника Б. Ступки. Видатний актор і художник рідкісної інтуїції Б. Ступка завжди підтримував творчий пошук талановитої молоді і знав, кому доручити втілення захоплюючої сценічної ідеї.Отже, мюзикл «Едит Піаф. Життя в кредит» подарував публіці нову зірку столичної сце-ни – Вікторію Васалатій. Він став уроком май-стерності і для майбутніх драматичних акторів, і для тих, хто опановує секрети мистецтва саме цього унікального жанру. Хочеться сподіватися, що естетика мюзиклу, рок-опери буде однією із домінант у подальшому творчому пошуку фран-ківців. І до їх знакових музичних вистав, які є прикрасою репертуару театру, приєднаються нові – актуальні, талановиті, незабутні. Форма прокату мюзикла залишилася традиційною для репертуарного театру.Як вже зазначалося, позитивна тенденція до створення власного сценічного продукту в жан-рі мюзиклу була притаманна й іншим театраль-ним колективам, серед яких, на нашу думку, заслуговує на увагу оригінальна вистава, ство-рена силами Херсонського обласного академіч-ного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша – «Нью-Йорк, Нью-Йорк». Сучасність, постійний творчий пошук, експеримент, непе-редбачуваність – ось що характеризує сьогодні творче обличчя цього колективу. Художня по-літика театру є такою, що забезпечує всі умо-ви, для реалізації мистецької молоді: сценічний простір відкритий для талановитих та завзятих, як наприклад, випускники кафедри режисури і акторського мистецтва Київського університету культури і мистецтв (курс професора Н.М. Гу-сакової) режисери Влада Белозоренко та Сергій Павлюк, чия творчість привертає увагу широко-го кола глядачів не тільки в Херсоні, але й за його межами (згадаємо успішні постановки у Ми-колаєві, Рівному, Румунії та ін.).«Нью-Йорк, Нью-Йорк» – це іронічність, па-родійний стиль, бурхливі фантазія і уява автор-ки ідеї і тексту пісень Влади Белозоренко, та за-хопленість роком, блюзом, джазом, культовими хітами з уславлених мюзиклів таких, як «Нью-Йорк, Нью-Йорк» Мартина Скорсезе, «Кабаре» Боба Фосса. Музичне оформлення музиканта та аранжувальника Олега Коструба вдало по-єднує відомі мелодії, котрі вписуються в атмос-феру вистави дуже гармонійно, народжують-ся природно протягом дії, і в жодному разі не сприймаються як штучні, вставні номери.Авторську ідею блискуче втілив Сергій Пав-люк: його невичерпні режисерські знахідки в по-єднанні з іскрометними акторськими імпровізаці-ями створюють справжню комедійну атмосферу інтригуючого драматичного сюжету музично-танцювального видовища. Театральність цій ви-ставі надає і команда професійно підготовлених універсальних акторів, і цікава робота балетмей-стера Юрія Бусса, хормейстера Ружени Рубльо-вої, лаконічна сценографія в ефектному світло-вому вирішенні Вікторії Усаченко.У мистецтві все вирішує особистість. Режи-сер-особистість, який вміє захопити сценічною ідеєю колектив, зарядити колег фантастичною енергією творення, жагою професійної реаліза-ції, вміє вразити, надихнути, подарувати справ-жні почуття і емоції й своєму глядачеві. Театр повинен вражати і С. Павлюку, без перебільшен-ня, кожного разу це вдається, будь-то висуну-«Young Scientist» • No 10 (50) • October, 2017265МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО та на здобуття Шевченківської премії, сповне-на українського колориту, містична гоголівська «Страшна помста», «Обережно, жінки!» у стилі французького вар’єте, історична драма про часи Потьомкіна та Катерини II «Фаворит» чи коме-дійний мюзикл «Нью-Йорк, Нью-Йорк».Театр імені Миколи Куліша влаштовує святкові шоу, в яких драматичні актори, постійно підтриму-ючи форму, демонструють вокальні і хореографіч-ні таланти. Вони готові проявляти свою універсаль-ність в будь-якому творчому задумі. Це особливо позитивно відчувається в мюзиклі. Актори співа-ють наживо. Злагоджено, з віддачею виконують танцювальні номери разом з балетною трупою театру під керівництвом молодого балетмейстера Юрія Бусса, не поступаючись професіоналам.На кону єдиний ансамбль, який працює із за-доволенням і дарує гарний настрій та заряд по-зитивної енергії своїй улюбленій публіці.Виконавці головних ролей Джеррі – заслу-жений артист України Сергій Кияшко і Террі – артист Руслан Вишнивецький такі багатогранні, багатоликі, з чудовим відчуттям партнерства. На сцені грає все – стільці, де тільки що сиділи герої, миттю обертаються на трибуну, на якій, вже стоя-чи на повний зріст, вітаються з публікою, завзято їм аплодуючою; звичайні блокноти, у яких «ста-ранні учні» так невинно та підлесливо занотову-вали золоті правила успішного гангстера Великого Мака, де він, наївний, залишив свій автограф, – раптом у їх руках стають головним аргументом, що страшніший за автомат, перетворюються на «щиросерде зізнання» і доказ провини невловимо-го пройдисвіта, – ось і пташка в клітці...Динаміка, насиченість темпоритмічного вирі-шення не дають сумувати: глядач активно вклю-чається в дію, легко поринає в атмосферу свята сценічної фантазії з гарною музикою, гумором, гегами і заразливим азартом. Насправді смішно, коли Гаррі на прізвисько «Кувалда» (Андрій Во-лошковець) у кумедному костюмі зеленого дра-кона з трьома головами (дві голови – це руки актора; художник В. Усаченко) шипить усіма го-ловами на присутніх, лякаючи їх. Або, коли з пе-реляку боягуз Террі коротке слово «да» заспі-вує як марш Мендельсона: «да-да-дадададада...» і готовий іти під вінець, лише б не застрелили гангстери... А з яким гумором висміяні голлівуд-ські штампи в контрастних образах маленького хирлявого і миршавого гонорового боса мафії Ве-ликого Мака (Євген Гамаюнов) і його мовчазного флегматичного Охоронця-велетня, справжньої скелі (Антон Лисенко).Запам’ятовуються пластична, у гарній фізич-ній формі, красуня-танцюристка Мєррі (Тетяна Проворова) і колоритна, характерна, яскрава «бі-женка з Баку», її подруга – танцюристка кабаре Таня (Лоліта Міносян). Обидві мріють про справ-жнє кохання і, звичайно, воно їм посміхнеться.«А за окном Нью-Йорк, Нью-Йорк...любовь пришла, и пусть кружится голова от той любви....» Професійним вокалом приємно радує заслужена артистка України Ружена Рубльова, виконуючи декілька всесвітньо відомих хітів (текст В. Бело-зоренко). У невеличкій ролі покоївки, яка ховає своє справжнє обличчя – начальника відділу по боротьбі з організованою злочинністю, актриса переконлива й органічна.У фіналі зірвуть маски і головні персонажі: Леррі – згусток енергії, серцеїд, який перевті-лювався у жінку Лорі, зворушливо, комічно, до-тепно, навіть з шармом, Террі – безхребетний, безпринципний, людина-пластилін, прислужник та провокатор, що непритомнів, лише почує сло-во «кровь!». Насправді ж вони герої-поліцей-ські – мужні, хоробрі й розумні.Інтрига триває до кінця. Заключний акорд – шок, несподіванка (у кращих голлівудських тра-диціях!). Найстрашніший гангстер Великий Мак виявиться, як водиться, емігрантом з Росії – Ма-каром Максимовим. А на сцені царює закон, по-рядок і кохання.«Нью-Йорк, Нью-Йорк» – творча перемога хер-сонського театру у такому складному жанрі як ко-медійний мюзикл. Цей яскравий, динамічний, ви-довищний авторський проект цікавий для різних вікових та соціальних прошарків публіки, корис-тується успіхом у глядачів, форма прокату також є традиційною для репертуарного театру. Висо-кий рівень художнього смаку, притаманний твор-цям мюзиклу, – сьогодні В. Белозоренко успішно ставить вистави на столичному кону, а С. Павлюк є головним режисером Театру імені Миколи Кулі-ша, – збагачує глядацьку культуру, зокрема моло-дої аудиторії, серед якої багато студентів.І це надзвичайно актуально тому, що мю-зикл – «ідеологічний інструмент», «прямий шлях до молоді» [4, 6], тобто виховне значення такого синтетичного сценічного жанру для майбутніх поколінь очевидне. Вважаємо необхідною умовою для успішного виховання аудиторії театру серед молоді введення на уроках зарубіжної й україн-ської літератури перегляду уривків з мюзиклів і рок-опер, створених на відомі сюжети, як, на-приклад, «Енеїда» (за поемою І. Котляревсько-го), «Ромео і Джульєтта», «Собор Паризької Богоматері», «Маленький принц», «Парфюмер» та інші. Доречним було б реалізовувати і таку форму естетичного виховання молоді засобами театрального мистецтва, як постановки мюзиклів або взагалі музичних вистав на шкільному чи університетському кону на зразок американської і західноєвропейської систем освіти. Зрозуміло, що естетично розвинута, духовно багата аудито-рія мистецтва підготовлена до сприймання най-різноманітніших театральних форм і жанрів – її цікавить і класика, і авангард, і синтетичні сце-нічні жанри, лідером серед яких є саме мюзикл.Однією з причин незадовільного стану розви-тку вітчизняного мюзиклу, наприклад, на дум-ку художнього керівника і директора Київсько-го національного академічного театру оперети Богдана Струтинського, є відсутність спеціально облаштованого глядацького залу, національного мюзик-холлу, де б ставилися саме такі виста-ви-видовища [4, 6]. Безперечно, змодифіковане приміщення для постановки та прокату мюзи-клів українському глядачеві необхідне, але це може виявитися проектом довгостроковим. Су-часному ж глядачеві, ядро якого складає мо-лодь, задовольнити інтерес до цього популярного жанру необхідно вже сьогодні. Як переконує до-свід зарубіжних продюсерів Катерини фон Геч-мен-Вальдек, О. Вайнштейна мюзикли можуть успішно співіснувати з репертуарним театром, а саме: йти блоками по два тижні протягом місяця. 266МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Такий спосіб прокату себе виправдовує і у твор-чому, і в фінансовому плані за умови облаштову-вання театрального приміщення суперсучасною апаратурою з комп’ютерними технологіями.Ця проблема не один сезон була актуальна для київської оперети, але сьогодні столичний театр кардинально поновив своє технічне облад-нання, а значить має перспективу збагатити свій репертуар постановками високого технічного рів-ня складності, в тому числі у жанрі мюзиклу.2007–2008 року посилюється інтерес до ство-рення мюзиклів з домінуванням мови танцю ві-домими хореографами, які виступають в якос-ті режисерів-постановників. Це танцювальний мюзикл Олени Коляденко «Па» – світлове ла-зерне шоу за новими технологіями та вокалом універсальної співачки Джамали в столичному концерт-холі «Freedom» і танцювальний мюзикл «А6 на Бродвеї» Надії Атанасової у столичному Metropolitan Hall «Split» за найвідомішими брод-вейськими шоу видатного хореографа і кіноре-жисера Боба Фосса.Одним з перших 3D-шоу на українській сцені став танцювальний мюзикл «Барон Мюнхгаузен» (за мотивами відомої п’єси Г. Горіна) режисера-хореографа Костянтина Томільченка, який ішов з грудня 2010 по березень 2911 року при під-тримці каналу СТБ. В цьому грандіозному су-персучасному видовищі, створеному за закона-ми світової розважальної індустрії, брали участь найкращі танцюристи шоу «Танцюють всі».І все ж найбільш гострим, на наш погляд, за-лишається питання саме українського мюзикло-вого репертуару. Чималий досвід в галузі сучас-ного музичного театру дозволив би О. Злотнику, О. Вратарьову, І. Рибчинському, Г. Татарченку, С. Бедусенку та іншим вітчизняним корифеям – композиторам, лібретистам, режисерам – залу-чити до цього мистецьку молодь. Репертуарне питання можна частково розв’язати за допомо-гою Всеукраїнського творчого конкурсу на кра-щий мюзикл, краще лібрето чи музичну драма-тургію мюзиклу на певну тему, сюжет.Зрозуміла важливість участі у цих проектах українських бізнесменів, які готові вкладати гро-ші в мистецтво, а отже виникає усвідомлена не-обхідність прискорити створення та утверджен-ня закону про меценатство на державному рівні.Вважаємо, що успішне розв’язання пробле-ми залучення аудиторії до мистецтва мюзиклу, сформованість художньої потреби у цьому жан-рі і одночасно розуміння його ролі в системі су-часної шоу-індустрії не можливе без активної допомоги преси, радіо, телебачення з їх про-світительською і розвиваючою функціями. Для того, щоб знайти і переглянути світові мюзикли найвищої художньої якості в Інтернеті необ-хідні певні знання з історії мюзиклу. Сьогодні на деяких українських каналах можна побачи-ти фільми, зняті за західними мюзиклами, самі ж оригінальні постановки у запису на нашому екрані дуже рідкісне явище. Це стосується і ві-тчизняної продукції.Сучасний глядач, і особливо молодь, фактич-но не має можливості познайомитися з успіш-ними мюзиклами режисерів другої половини ХХ сторіччя на кону вітчизняних театрів хоча б у запису, як, наприклад, «Кандід» режисера В. Петрова на сцені Національного театру росій-ської драми імені Лесі Українки та низки інших. Таким чином, певний пласт у естетичному вихо-ванні нових поколінь втрачається.Висновки і пропозиції. Підсумовуючи вище-зазначене, ми вважаємо, що саме художня мова мюзиклу як сценічного жанру, синтезуючи і кла-сику, і естраду, і образну лексику споріднених мистецтв, відповідає потребам широких глядаць-ких мас, реалізує їхній потяг до гедонізму та ре-лаксації.За свідченням відомих продюсерів Катери-ни фон Гечмен-Вальдек та директора компанії «Метро Ентертейнмент» М. Гурвіча, мюзикл най-успішніший театральний жанр у світі та дуже ризиковане комерційне виробництво, успіх якого залежить перед усім від професіоналізму про-дюсерів [11, с. 66].Отже, для розвитку українського мюзиклу як мистецтва і одночасно нової галузі індустрії розваг необхідно відкрити школу з підготовки фахівців найрізноманітніших творчих профе-сій – від універсальних акторів до театральних менеджерів та координаторів проектів, озброє-них не тільки творчою майстерністю, але і здат-ністю працювати в жорстких умовах конкурен-ції; створити умови для прокату вітчизняних мюзиклів у різних регіонах України та за її межами; пропагувати найкращі зразки світових мюзиклів як «найуспішнішого жанру сучасного шоу-бізнесу», а головне – вітчизняних автор-ських мюзиклів на радіо і телеканалах, створю-вати спеціальні рубрики на каналі «Культура», провідних телеканалах; створювати спеціальні сайти-анонси з метою реклами в Інтернеті, або спеціальні сайти, де б висвітлювалися дискусійні питання з проблем сучасного стану, тенденцій, подальших перспектив цього жанру, висловлені критикамим, режисерами, композиторами, хо-реографами, лібретистами чи акторами мюзи-клу, а також спеціальні сайти, де б проводилися опитування глядацької аудиторії з актуальних питань музично-драматичних жанрів. Важливе виховання підготовленої аудиторії театру за-собами театрального мистецтва, особливо серед молоді, починаючи з початкової і закінчуючи ви-щої школою освіти. Така аудиторія, як правило, володіє сучасним полістилістичним мисленням і є важливою рушійною силою у подальшому розвитку вітчизняного театру. На нашу думку, ще одна вагома складова – економічний підйом нашої країни, зростання матеріальних доходів глядацької аудиторії позначиться на позитивній динаміці в галузі прокату мюзиклу за законами шоу-індустрії.Як відомо, в наш час мюзикл перетворився на ознаку мегаполісу. В усіх столицях світу, ве-ликих культурних центрах йдуть одночасно де-кілька вистав [3, с. 14], а це немалі матеріальні інвестиції, зокрема когорти туристів, до скарб-ниці міста. І в столиці України, як це заведено в усій сучасній Європі, на часі відкриття Театру мюзиклу і рок-опери.Ось низка найважливіших завдань, вирішен-ня яких – шлях до художнього збагачення ві-тчизняної театральної культури цим своєрідним жанром. Можна передбачити, що актуалізації інтересу до мюзиклу сприятиме безвізовий ре-«Young Scientist» • No 10 (50) • October, 2017267МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО жим з європейськими країнами, завдяки якому знайомство з найкращими творами жанру як фа-хівців, так і певній частині глядацької аудиторії, стане доступнішим. А сам український мюзикл має потенціал зайняти гідне місце в сучасному європейському театральному мистецтві.Список літератури:1.Вергеліс О. Народна артистка. Едіт Піаф відкрили «кредит» у Національному театрі імені Івана Франка /О. Вергеліс // Дзеркало тижня. – 2008. – No 20(699). – 31 трав. – 6 черв.2.Ветлицкая И. Мюзикл в России. Мода? Бизнес? Театр? / И. Ветлицкая // Обсерватория культуры. – 2004. –No 1. – С. 72–77.3.Журбин А. Призрак мюзикла / А. Журбин // Культура. – 2005. – 20–26 янв. (No 3) – С. 14.4.Іваницька Яна. «Керманич» оперети / Яна Іваницька // День. – 2007. – 14 лют. – С. 6.5.Конен В. Третий пласт: новые массовые жанры в музыке ХХ века / В. Конен. М.: Сов. Композитор, 1990. – 320 с.6.Конькова Г. «На березі життя». Олександр Злотник / Г. Конькова. – К.: Вид-во «Карета», 2003. – 183 с.7.Костюк Е. Б. Популярные направления и жанры ХХ века: джаз, мюзикл, рок-музыка, рок-опера [уч. посо-бие] / Е. Б. Костюк.- СПб.: Изд-во СПб ГУП, 2008. – 196 с.8.Манько С.Б. Мюзикли і рок-опери в українському соціокультурному просторі / С. Б. Манько // Культура України:Зб. наук. праць за ред. В. М. Шейко /Харківська держ. акад. культури. – Харків, 2012. – Вип. 39. – С. 268–276.9.Преображенский В. Эпоха русского мюзикла / В. Преображенский // Ять. – 2002. – No 12. – С. 80–83.10.Стельмашевская О. Встреча на «Екваторе» / О. Стельмашевская // День. – 2004. – No 225. – 9 дек.11.Чупринина Ю. Жанр победившего капитализма / Ю. Чупринина // Итоги. – 2003. – No 9. – С. 64–67.12.Юсипей Р. На «Екваторе» – безлюдно / Р.Юсипей // Столичніе новости. – 2003. – No 45(290). – 16–22 дек. – С. 19.Зайцева И.Е.Киевский национальный университет культури и искусствНЕКОТОРЫЕ ТЕНДЕНЦИИ РОЗВИТИЯ УКРАИНСКОГО МЮЗИКЛА КАК ИСКУССТВА И СФЕРЫ ШОУ-ИНДУСТРИИАннотацияАвтором рассмотрено положение о том, что мюзикл с его художественным языком соответствует по-требностям широких зрительских масс и является самым успешным театральным жанром и риско-ванным комерческим производством. В украинском театральном пространстве выявлено несколько основных тенденций начала ХХI века – неготовность отечественной публики к восприятию проката мюзикла в форме мировой развлекательной индустрии; успешный прокат авторских мюзиклов, соз-данных силами театров, интересных по форме и содержанию, в формате репертуарного театра; ов-ладение новейшими технологиями – шаг к популярным современным 3D-шоу в жанре мюзикла. Для розвития украинского мюзикла необходимо решить ряд задач, в часности подготовки специалистов самых различних творческих профессий, способных роботать в жестоких условиях конкуренции; соз-дание условий для проката отечественных мюзиклов в разных регионах Украины и за ее пределами; пропаганда лучших образцов авторських мюзиклов в СМИ, на сайтах в Інтернете и многое другое. Для столицы Украины актуально открытие Театра мюзикла и рок-оперы.Ключевые слова: первый украинский мюзикл бродвейского типа, современный авторский мюзикл, мировая шоу-индустрия.Zaytseva I.Ye.Kiev National University of Culture and Arts.SOME TRENDS IN THE DEVELOPMENT OF THE UKRAINIAN MUSICAL AS ART AND THE SPHERE OF THE SHOW INDUSTRYSummaryThe author considers the thesis that a musical with its artistic language corresponds to the needs of a broad spectator masses and is the most successful theatrical genre and risky commercial production. In the Ukrainian theater space, several main trends of the beginning of the 21st century have been revealed: the unpreparedness of the domestic public to perceive the rental of a musical in the form of the world entertainment industry; successful rental of copyright musicals, created by the forces of theaters, interesting in form and content, in the format of the repertoire theater; mastering the latest technologies – a step towards popular modern 3D shows. For the development of the Ukrainian musical, it is necessary to solve a number of problems, in particular the training of specialists of the most diverse creative professions, capable of robing in violent conditions of competition; creation of conditions for the rental of domestic musicals in different regions of Ukraine and abroad; propaganda of the best samples of copyright musicals in the media, on websites in the Internet and much more. For the capital of Ukraine, the opening of the Theater of the Musical and Rock Opera is actual.Keywords: the first Ukrainian musical of the Broadway type, the modern author’s musical, the world show-industry

Джерело: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/10/60.pdf